ОПФК “Черкащина” проводить свої матчі на Центральному стадіоні м.Черкас.

Значення стадіонів для футбольних господарів переоцінити важко. Головна футбольна арена Черкас була збудована у далекому 1957 році.. Вік, погодьтеся, значний і досить солідний. За цей час на футбольному полі виросло не одне покоління черкаських футболістів. Для багатьох із них “Центральний” вже давно перестав бути просто стадіоном, а є другою домівкою.

Побудова назріла

До 1957 року не можна було сказати, що в Черкасах склалася критична ситуація зі стадіонами. В футбол було де грати. Більше того, у місті було близько десяти футбольних арен. Єдиний їхній мінус був у малій кількості місць для глядачів.

Фактично всі ігри того часу проводилися на місцевому “Харчовику”, який вважався найбільшим стадіоном Черкас і вміщував до п’яти тисяч глядачів.

Війна в такий стан справ внесла свої корективи, зокрема “Харчовик” було зруйновано. Тому протягом певного часу основні футбольні баталії Черкас проходили на іншій футбольній арені – “Водник”, яка вміщувала всього півтори тисячі футбольних глядачів. Так тривало до тих пір, поки “Харчовик” не було відбудовано, і він знову став головним футбольним стадіоном міста.

На початку 50-х років тодішня влада в СРСР робила акцент на популяризацію спорту серед населення. Одним із перших рішень у цьому напрямку було оновлення застарілої спортивної інфраструктури. Зокрема, мова йшла про побудову нових великих спортивних споруд, на які могли б приходити набагато більша кількість людей, ніж це було до цього.

Оперативність у будівництві того часу справді вражала. “Партия сказала: надо. Комсомол ответил: Есть”. Виконавчий комітет Черкаської міської ради, довго не вагаючись, відразу виділив земельну ділянку загальною площею 6 га, а обласна влада із гаманця надала кошти для будівництва. Фактично за два роки у центрі Черкас з’явилася нова спортивна арена.

Випробовувало “Динамо”

На календарі 9 листопада 1957 року. У Черкасах великий ажіотаж серед населення. До міста приїхало грізне київське “Динамо”, щоб зіграти із місцевим “Колгоспником” перший матч на новому футбольному стадіоні Черкас.

Далі цитата із матеріалу газети “Черкаська правда” від 11.11. 1957 року:

“В дні святкування 40-річчя Великого Жовтня у Черкасах відкрито новий стадіон ДСТ “Колгоспник”. До ладу стала перша черга цієї спортивної споруди – футбольне поле з місцями для глядачів, гарева доріжка, службовий будинок, каси для продажу квитків з боку Комсомольської вулиці. Будівництво другої черги стадіону буде завершено в жовтні 1958 року.

9 листопада тисячі черкащан заповнили трибуни нового стадіону. Тут відбулась перша товариська зустріч з футболу між командою класу “А” – київськими динамівцями і черкаським “Колгоспником”. Черкащани виявили велику волю до перемоги, грали з повним напруженням сил. Але їм ще не вистачає злагодженості, техніки, вміння завершувати комбінації ударом по воротах. Зустріч з рахунком 3:1 виграли більш досвідчені майстри м’яча – кияни”.

Мій дім - моя фортеця. Центральному стадіону Черкас присвячується - изображение 2
Вирізка з газети

“Подробиці самої гри я вже майже не пам’ятаю. А от те, що стадіон був переповнений, то це факт. Після матчу регулювальники навіть перекривали рух машин по вулиці Комсомольській”, – згадує учасник матчу Ігор Кобилочний.

“Перше враження від побаченого запам’ятав на все життя. Перед очима був справжній великий стадіон. До речі, на ньому був гуртожиток команди майстрів, тому стадіон став одночасно і моїм домом”, – зазначив колишній футболіст Валерій Губанов.

Як корабель назвеш

За свою 55 річну історію Центральний стадіон мав декілька назв. З листопада 1957 року по травень 1958 року він мав назву “Колгоспник”, мовляв стадіон носитиме назву ініціатору побудови. Тоді ним стала обласна рада “Колгоспника”. Хтозна, що там сталося у верхівках влади за 12 місяців, однак стадіон було вперше перейменовано. Тепер він носив ім’я Ленінського комсомолу.

Мотивація такого рішення не було оригінальною – комсомольці та союзна молодь брали активну участь у його будівництві. Що вони там робили достеменно не відомо, але формально прив’язка все ж була.

З такою назвою стадіон прожив до часів здобуття Україною незалежності. Тоді знову постало питання про зміну назви, адже, зрозуміло, що стара вже не підходила ідеологічно. У підсумку колегіальним рішенням черкаський стадіон остаточно перейменували на “Центральний”.

Друге дихання

До 2011 року стадіон залишався на тому ж рівні, на якому він застав самостійність України. Лише на початку 2000-х років замінили старі лавки на пластикові сидіння. Зрозуміло, що спортивна споруда з часом застаріла і потребувала модернізації. У цьому напрямку був незначний рух за часів господарювання на стадіоні черкаського “Дніпра”, однак у 2009 команда за браком фінансування припинила своє існування і амбітні плани довелося покинути. Через півтора року у Черкасах з’явився футбольний клуб “Славутич”, який отримав статус професійного і заявився в Другу лігу чемпіонату України. За підтримки обласної влади з травня 2011 року у Центрального стадіону розпочалося друге дихання. Керманичі футбольної арени зробили справді колосальну роботу. Зокрема, було осучаснено фасад будівлі, встановлене сучасне табло та освітлення. Також на стадіоні замінили комунікації, а саме систему водо– та теплопостачання, електропроводку, відновили систему поливу, яку не використовували останні декілька років, оновили газон.

А головне було створено зручні умови для самих футболістів, роздягальні яких обладнали сучасними душовими кімнатами та туалетом.

“Дійсно, за цей час зміни відбулись чималі. Тоді була одна трибуна і не було лавок для сидіння. Але сьогодні цей стадіон, завдяки проведеному комплексу відновлюваних робіт, виглядає на порядок краще”, – говорив заступник директора КП “Центральний стадіон” Юрій Мрачковський.

Залишається лише сподіватися, що головні перемоги черкаських футболістів на Центральному для вболівальників ще попереду.

Мій дім - моя фортеця. Центральному стадіону Черкас присвячується - изображение 3

До речі, цього року черкаські вболівальники зуміли встановити рекорд відвідуваності домашніх матчів черкаських футбольних команд за часи незалежності. Визначна подія сталася під час матчу на Кубок України “Славутича” проти луцької “Волині” у 2012 році. Тоді прийшов повний стадіон – 10 300 глядачів.

Так само, вщерть забиті трибуни були і в 2014-му у піфіналі КУ. Тоді друголіговий “Славутич” протримався 105 хвилин проти донецького «Шахтаря», чим сильно попсував нерви Мірчі Луческу. Основний час завершився нулями. Справа перейшла на додаткові тайми, де вже і скінчилася казка команди Юрія Бакалова. Все це стало можливим завдяки переповненим трибунам, адже всіх бажаючих арена вмістити так і не змогла!